Власюк Тетяна Володимирівна, Державний професійно-технічний навчальний заклад «Сарненський професійний аграрний ліцей», м. Сарни, Рівненська область

«1000 днів війни. Мій шлях»

Війни Героям — вічна пам’ять і слава!

1000 днів війни — це довгий, важкий і надзвичайно емоційний шлях, який охоплює різні аспекти життя кожної людини. Для когось цей шлях став особистою боротьбою за виживання, для когось — боротьбою за свободу, для інших — шляхом втрат, надії або нових можливостей.

За три роки, тобто за 1000 днів, ми пройшли через численні етапи: від шоку й страху перед невідомим — до адаптації та сили духу.

У кожного, хто переживає події війни, є своя унікальна історія. Війна — це не лише події на полі бою, це також життя мирних жителів, які змушені пристосовуватися до нових умов, втрачати рідних, домівки, роботу — але водночас знаходити в собі сили для продовження боротьби.

Війна залишила глибокий слід у долях багатьох українців. Серце крається від жалю за всіх загиблих у цій кривавій війні. Болить душа за мужніх Героїв, які віддають найцінніше — своє життя — заради того, щоб ми могли жити.

Сорок шість Героїв — випускників Державного професійно-технічного навчального закладу «Сарненський професійний аграрний ліцей» — отримали прості, але важливі професії: слюсарів, трактористів, електриків. Вони готувалися будувати своє майбутнє в мирній країні. Проте війна відібрала в них можливість жити, працювати, творити.

Ці хлопці — як і багато інших молодих людей — бачили себе в праці на землі, у служінні своїм громадам.

Вони могли стати частиною відновлення країни, працювати на її розвиток, покращувати життя людей. Слюсар, тракторист, електрик — це не просто професії. Це опора суспільства. І без таких спеціалістів неможливо уявити процвітаючу державу.

Наші випускники стали на захист Батьківщини. Коли почалася війна, вони не залишилися осторонь — вони взяли до рук зброю, щоб боронити своїх рідних, свої міста і села, свою країну.

Вони мріяли про мирне майбутнє. Про те, що після перемоги повернуться до професій і до рідних. Але доля склалася інакше — вони віддали життя за нас, за нашу свободу.

Їхні імена тепер назавжди вписані в історію нашої країни як герої, які не злякалися віддати найдорожче заради інших. Вони не побоялися втратити власне майбутнє, щоб ми могли жити, працювати, вчитися й будувати нову Україну.

Пам’ять про Героїв — випускників нашого ліцею — житиме в серцях рідних і всіх, хто пам’ятає, якою ціною здобувається свобода.

Кожен із них залишив по собі не просто слід, а цілу історію боротьби за рідну землю. Пекельно боляче за кожного, хто віддає життя за наше серцебиття.

У ліцеї відкрито меморіальну дошку на честь Героїв — символ пам’яті про тих, хто пройшов війну, своїми грудьми закриваючи рідну землю. Їхня жертва — це щоденне нагадування про важливість миру, єдності та захисту того, що є найдорожчим — нашої країни.

Нехай імена Героїв завжди живуть у наших серцях. А ми — будемо гідними їхньої жертви. Вони захищали нас, щоб ми мали змогу жити, працювати та створювати краще майбутнє для наступних поколінь.

Добра й світла пам’ять захисникам України! Вічна пам’ять Героям! Слава Україні! Героям слава!