В перший день війни я був в Одесі у санаторії, а сім’я була вдома, в Охтирці. Я слідкував за новинами, дуже переживав за сім’ю. Десь шостого березня я повернувся в Охтирку. Тоді ще стріляли. Ми ховалися в погребі.

Були ліки, була і їжа. Запас був. Моя родина нікуди не виїжджала. Ми постійно були вдома. Приємно, що люди допомагають один одному і нашим Збройним силам.

Вважаю, що ще зимою будуть бойові дії, але це - моя особиста думка.