У перший день війни я не повірила, що таке може бути. Почалися обстріли, стало дуже страшно. У Слов’янську ракети зруйнували будинки і школи, загинуло багато людей. Я живу з чоловіком у приватному будинку. Не раз ховались від обстрілів у підвалі. 

Мої доньки з онуками виїхали, живемо з чоловіком самі. У місті з рідних немає нікого. Сусіди поряд з нами старенькі, доводиться доглядати і їх. Від стресу мене рятує робота. Дуже хочу, щоб війна закінчилась.