Я працювала у дитячому садочку. Після початку війни залишилась без роботи. Старша донька на початку війни була у Харкові, я дуже за неї хвилювалась. 

Весь цей час жити дуже страшно. До останнього я не вірила, що почнеться війна.

Як таке могло статися у двадцять першому столітті? Два роки живу у шоці. 

Деякий час газу та води не було у місті, але я це пережила. Я виїжджала зі Слов’янська, але потім повернулась, бо рідний дім є рідний дім. Майбутнє я бачу світлим та оптимістичним. Сподіваюсь на краще.