Я – корінна мешканка Петропавлівки, живу одна. До війни у нас було гарне життя. Тут мешкали і українці, і німці, і білоруси. Все було спокійно, але у 2014 році наше життя змінилося.

Стріляли дуже сильно. І зараз стріляють, але я не чую. У мене на городі розірвався снаряд – у хаті вилетіли вікна. Надворі убило чоловіка. Живемо у постійному страху, порушені нерви та психіка. Від нескінченних переживань я почала заїкатися, турбує серце.

Дуже хочеться, щоб ми жили мирно, щоби не було війни і перестали стріляти.