На старості років я залишився бомжем. Війна в Оріхові забрала у мене житло та роботу. Спочатку я думав, що війна швидко закінчиться, але обстріли не вщухали. Не було води - я набирав з бочки у школі. Також не було світла. 

У травні був перший прильот до мого будинку. Я пішов жити до дітей у центр міста. Потім снаряди почали прилітати й туди. У квартирі дітей вибило вікна. Вони їх забили дошками, і ми виїхали. 

Зараз я живу в Запоріжжі. Тут також чутно вибухи. Моя онука постійно здригається під час прильотів. 

Я сподіваюсь, що війна скоро закінчиться. Планую повертатись на руїни в Оріхові.