Гузій Ростислав, 11 клас, Черкаський колегіум "Берегиня" Черкаської міської ради Черкаської області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Товстоп'ят Олеся Володимирівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Війна на Сході України та подальше повномасштабне вторгнення агресора на її територію є однією із найдраматичніших  сторінок в історії сучасної України після Революції гідності та анексії Криму. Я пам’ятаю Революцію гідності, війну на Сході та захоплення Криму, хоча на той момент мені було 6 років, але сучасне розповсюдження інформації через ЗМІ та інтернет, давали змогу бачити все в режимі реального часу, я бачив, як в Києві снайпери розстрілювали людей, як БТР- 80 таранить барикади з людьми, як цей бронетранспортер здає назад, оскільки його підпалили пляшками із запальною сумішшю, як «Беркут» б’є мітингуючих людей та стріляє по них, як в Криму, так звані «зелені чоловічки», захоплюють українські військові частини, відео, де український військовий відштовхує їх від дверей КПП військової частини і намагається їх зачинити, аеродром «Бельбек», де українські військові, які йшли з прапором та співали гімн. Урешті-решт, у повітря стріляли російські військові, які стояли біля своєї бронемашини, як пілоти морської авіації покидають аеродром на літаках та гелікоптерах, тральщик «Черкаси», який залишився єдиним військовим кораблем на озері Донузлав під українським прапором, розстріл спостережної вежі, де загинув перший український військовослужбовець-прапорщик Кокурін Сергій Вікторович, убивство майора Станіслава Карачевського у Новофедорівці.

Подальша війна на Сході, Донецький та Луганський аеропорти, Маріуполь, Слов’янськ, Краматорськ, Лиман, Іловайськ.

Мабуть, Іловайськ- один з найтяжчих епізодів  війни, у цій трагедії загинуло багато сміливих людей, які в скрутний час для нашої держави взяли до рук зброю, ціна брехні, так званого «зеленого коридору», склала 366 загиблих, 429 поранених, 300 полонених українських військових, доля ще 18 залишається невідомою.

Повномасштабне вторгнення почалося з того, що 21 лютого 2022 року, московія  визнала Донецьку та Луганську області окремими республіками.

24 лютого 2022 року, мабуть, найважчий день в житті нашого народу, ракетні обстріли, колони окупантів, які, здавалося, були нескінченні, бої за Київ, десант у Гостомелі, захоплення ЧАЕС та ЗАЕС, Бучанська різанина, яка сколихнула світове суспільство, та подальші воєнні злочини на окупованих територіях проти полонених та цивільного населення. Збройною агресією проти України росія розв’язала першу в 21 столітті континентальну війну в Європі, порушивши систему комплексної світової безпеки.

Для мене ранок 24 лютого 2022 року почався з того, що мене розбудили батьки та з тривогою повідомили, що розпочалася війна.

Ракети летіли на всі міста України, зокрема на столицю. У людей була паніка, відчай та сльози...  

25 лютого ми з мамою та молодшим братом, через затори на дорогах та черги на заправках, вирішили покинути рідне місто. На цьому наполіг наш тато, який цього ж дня, маючи досвід військової служби, статус учасника бойових дій, поспішив до військкомату, щоб стати на захист нашої Батьківщини.

Повномасштабне вторгнення 24 лютого 2022 року принесло війну у наш край, нашу Україну. Цією агресією росія розпочала першу по суті у 21 столітті континентальну війну у Європі. У відповідь народ України демонстрував світовій спільноті достойний приклад мужності, стійкості, єдності та спротиву, яким не можна не захоплюватися.

Я пам’ятаю черги чоловіків та подекуди жінок, які хотіли вступити на службу до ЗСУ. Відбувалася мобілізація людських та транспортних ресурсів.

Були випадки, коли люди руками зупиняли військову техніку окупантів та підпалювали її пляшками з запальною сумішшю. Військовим допомагали партизани. Збиті російські гелікоптери, розбиті колони, повітряні бої літаків, все це я спостерігав у режимі реального часу, перебуваючи в Україні.

Оборона Маріуполя, яка тривала 86 днів, у повністю оточене місто, проривалися українські гелікоптери, які везли підкріплення та припаси для оборонців та вивозили поранених, екіпажі гелікоптерів, бійці полку «Азов», які летіли туди, ГУР, які розвідували та проклали маршрути для пілотів зробили те, що навряд чи зробили їх закордонні колеги.

Після деокупації Київщини, Харківщини, Херсонщини весь світ був вражений геноцидом, якого зазнав український народ. Ця тема, на жаль, залишається однією з болючіших тем цієї війни.

Багато людей загинуло у цій війні, багато знаходиться в полоні, значна кількість зниклих безвісти, та таких, що отримали поранення. Попри всі  зусилля та жертви, війна, на жаль, триває…. Від цієї битви залежить наше життя в Україні та безпека Європи в цілому.  Якщо ти борешся і не здаєшся -це є боротьба. Боротьба дає силу. Перед злом не можна схилятися… Потрібно мужньо продовжувати боротьбу і тільки разом у єдності взаєморозумінні, повазі  до думки та  позицію кожного громадянина, що, урешті-решт, приведе нас  усіх до Єдності, Успіху  та Перемоги !!!!