Була нічна зміна на заводі. Близько другої години ночі ми говорили с колегами про можливе вторгнення. Чесно кажучи, ніхто не вірив в те, що війна прийде в нашу країну.
Близько п'ятої ранку колеги повідомили, що розпочалася війна! А далі все було наче як уві сні, в голові було лише одне запитання: «Як таке можливо?!»
Поки бігла з роботи в мене трусилися руки, лилися сльози. Вдома дитина мене запитала: «Мамо, це війна? Що робити, мамо?».
Що ж, поки живемо - як живеться. Роботи в мене немає, бо наразі металургійні комбінати не працюють. Ціни стали вищими, а рівень життя, на жаль, погіршився.
