Коли почалася війна, я була вдома, не спала, прилетіло по аєродрому і зрозуміла, що на нас напали, подивилася на годинник, було рівно 5 ранку. Зрозуміла, що нема солі вдома і що на прикладі 2014 року купити буде неможливо, тож першим ділом пішла в атб за сіллю, на обраній дорозі знов були прильоти, тож довелося лягати на землю.

Під час війни зіткнулась з труднощами - втрата сім'ї, дому, роботи, країни, дуже великий стрес, який досі переживаю. Знищення нас, це мене шокує досі. 

Вдома було все, все втратила. Намагаюсь виживати, неділя як знайшла тимчасову роботу, до цього зверталася у фонди, хоч і маю вищу освіту, червоний диплом, та понад 10 років безперервного стажу. До війни працювала відучим бухгалтером на великому машинобудівному заводі, не знаю, що робити далі.

Війна жахливо позначилася на нашій сім'ї. Підтримуємо один одного, але усі одночасно залишились без нічого. І досі не маємо змоги з'єднатися.

Приємним моментом було звільнення частини Харківської області та Лиману.

У мене є ікона вишита мною, велика, єдина річ, що залишилась з дому.