Ніхто не очікував, що так буде. Усе обірвалося за один день. Було відчуття, що я в якомусь фільмі. Тільки нецікаво і страшно. Я просто сиділа на кухні й не знала, куди себе подіти. Дуже швидко зникли продукти, все закрилося. Аптеки розграбували, черги зникли. Ми з сусідами пішли в підвал - там хоча б стіни міцні.

Обстріли не припинялися. Іноді здавалося, що будинок ось-ось складеться. Вдома було дуже холодно, я грілась на вулиці. Зараз у місті немає газу та світла. Дуже страждаю, але їхати мені нікуди. Тепер не будую жодних планів. Просто день за днем. Люди допомагають один одному, але все на нервах. Хочеться просто звичайного життя, без усього цього. Хоча б на деякий час.