Мені 82 роки. Я народилася перед війною, пройшла війну і голодовки, важку роботу. Живу зараз одна. Є онуки, правнуки, але вони не тут. Я нікуди не виїжджала, не евакуювалася.

Пам’ятаю, що сталась війна. По телевізору побачила і від людей дізналася. Тиск після того не покидає, нерви не в порядку. Вчора як бахнуло! То й що робити? Погано у нас йде вода, а їжа поки є. Я думаю, треба закінчити цю війну. Жили нормально люди - так би далі й жили.