Я з Миколаївської області, з Березнегуватого. Про початок війни дізналася від мами по телефону.

Декілька місяців побули за кордоном. Потім приїхали, а в нас постраждала квартира. Тому переїхали в село. А тут - ракети над головою, постійні тривоги та бахкання. Страшно.

Мені важко жити в селі за межами домівки. Гуманітарка буває через раз. Слава Богу, хоч трошки допомагають, щось дають.

Тут, куди ми переселилися, мене взяли на роботу. Це приємно вразило.

Я впевнена, що війна завершиться тільки перемогою, і наше життя відразу покращиться. Не хочу загадувати на майбутнє. Життя покаже. Більше вже не хочеться нікуди їхати.