Кованець Вікторія, учениця 11 класу КЗ "Роганський академічний ліцей" Роганської селищної ради Харківського району Харківської області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Кецова Вікторія Тихонівна

Моя Україна майбутнього

Кожен українець може задаватися питанням:«Що означає Мир сьогодні»? Для мене Мир -це коли немає сигналу повітряної тривоги, не лунають  вибухи, люди усміхнені та впевнені у завтрашньому дні. Мені дуже важливо знати, що кожна українська родина має змогу повернутися до своєї домівки, а кожен захисник нашої країни залишиться живим та неушкодженим, повернувшись з перемогою додому. Ось що сьогодні означає Мир для мене.

Мені дуже болісно усвідомлювати, що мій народ і моя країна страждають! Тому я буду дуже щаслива, коли закінчиться війна! Я навіть упевнена, що не стримаю сліз радості від такої новини.

Хочеться бути впевненою, що країну- терориста змусять заплатити за всю шкоду, якої вона завдала моїй Батьківщині: і за моральну, і  за матеріальну. Сподіваюся, що світова спільнота змусить заплатити за всі нелюдські злочини і поставить злочинців перед міжнародним судом.

Нещодавно мені поставили питання: «Якою я бачу Україну майбутнього»? І мені було нелегко уявити Україну квітучою й радісною. Але я абсолютно впевнена, що це станеться. Боляче кожного дня дивитися новини, слухати представників влади. Важко уявити масштаби руйнувань на рідній землі.

Коли почалася війна на Донбасі, ми були ще малі й не усвідомлювали, що десь у нашій країні гинуть люди, знищуються села й міста. Та що там ми, діти, коли дорослі сприймали ті події як щось віддалене, таке, що не стосується нас. Ну хіба тільки хтось із родичів, тікаючи від війни, приїжджав і розповідав, що відбувається на Донбасі. Але все швидко забувалося.

Я ніколи раніше не чула назв таких містечок і селищ як Попасна, Мар’їнка, Бахмут, Сєвєродонецьк. Що ми про них знаємо? Тепер, мабуть, і не дізнаємося, і не зможемо поїхати туди. Чиновники все частіше говорять про те, що після перемоги( так, я впевнена, після перемоги) ці та інші населені пункти, скоріше за все, не будуть відновлені. Що ж це виходить, вони залишаться містами-привидами?

На поличці нашої домашньої бібліотеки стоять книги, якими зачитувалася мама: «Коли ти поруч», «Розколоте небо», «Не вурдалаки»… А їхня авторка Світлана Талан – жителька міста Сєвєродонецька. А тепер що ж виходить, і міста такого не буде? Зрозуміло, що великі міста повернуться до нормального життя. І звичайно ж, ми теж, як і попередні покоління українців,  зможемо повболівати за футболістів донецького «Шахтаря» на лавах «Донбас Арени», про яку стільки чули від дорослих.

Я вірю, що ми зможемо побувати в Маріуполі, у якому не залишиться не тільки російських окупантів, а й тих, ким путінський режим намагається заселити наше місто на березі Азовського моря. Усе так і буде.

Від нас, українців, залежить майбутнє України  після війни. Відновлення нашої виснаженої держави потребуватиме багато сил і енергії. Чи готові ми до труднощів, до важкої праці? У майбутньому я хотіла б бачити Україну найкращою країною Європи. Кожне місто буде відбудоване від наслідків війни. Кожен клаптик землі розмінований. Кожне поле засіяне пшеницею, житом, соняшником. У Нашому Херсоні достигатимуть красені- кавуни.

Після перемоги, я обіцяю, почну подорожувати прекрасними містами своєї України, адже люблю мандрувати. Скуштую Херсонського кавуна на березі моря, куплю черешні в Мелітополі, поласую морепродуктами в Криму .

Коли Україна переможе, в першу чергу, я хочу вшанувати пам'ять всіх полеглих захисників нашої рідної землі. Перемога здобувається ціною їхнього життя. Низький уклін їм. Раніше я хотіла жити та навчатися за кордоном, але зараз розумію, що нікуди не поїду. Хочу жити тільки в Україні. Пишаюся своїми співвітчизниками  - сильними, мужніми, могутніми. Пишаюся тим, що гордо можу сказати: « Я  - Українка!»