Нам довелося тікати з власного дому (майже в домашніх капцях) під шквалом градів спочатку в одне місто, а потім і в інше. Важко було бачити, як руйнується рідне місто. Важко, коли до найближчого джерела води 10 км і вся дорога прострілюється. Важко, коли рідним потрібна медична допомога, а її зовсім немає (навіть ніде придбати ліки). Ми з дитиною стали свідками артилерійського обстрілу, під який потрапили під час отримання гуманітарної домоги.