З момента як зайшли орки - пропало світло, газ, зв'язок. Не вистачало їжі та медикаментів.
Спочатку орки не буянили, а потім близько двох тижнів почали виселяти людей з власних домівок і заселятись самі. Напивались вони кожного вечора і починали стріляти куди попало. Днями літав дрон орківський, видивлявся де живуть люди і стріляли з миномета по домах. Падало і на городи і на дороги. Були дні, коли повна тиша, а було, що сиділи цілий день в підвалі. Одного дня я проснувся від звуків стрільби і криків. Ми вискочили, одягнулися, і дивимось у вікно через штору. Бачимо, що стоїть орківська машина, і як катують сусідів. Після криків пролунала автоматна черга, і тиша. Орки швидко посідали в машину і поїхали. Через пару хвилин ми пішли до сусідів, які живуть через пару хат. І тоді ми дізнались, що тих сусідів розстріляли. В той день було дуже важко. Через пару днів ми рішили виїжджати на підконтрольну зону України. Ми їздили тиждень на орківський блок-пост - нас не пускали. І одного дня нас випустили. Ми виїжджали на велосипедах, то було тяжко. Ми їхали швидко. Десь за полем чули, як стріляли, але ми їхали. І тут ми виїжджаємо на дорогу і бачимо нашого військового. Ми дуже сильно зраділи. Нас пропустили і ми поїхали до родичів.
