Я з міста Снігурівка Миколаївської області, вже пенсіонерка, була в окупації. По телевізору почула, що війна, - спочатку не повірила, а потім до нас зайшли руські і окупували нас.

Тільки вони зайшли - в нас все пропало. Пропало світло, і відразу пропала вода - нічого не було. Ми допомагали один одному. Важко все було. Далеко потрібно було ходити по воду, важко було на їхні пики дивитися, коли рашисти ходили по місту.

Шокувало, як вони себе поводили, особливо наприкінці: грабували, забирали людей, відбирали автомобілі. Дуже було страшно.

Діти виїхали. Одна я тут залишилася. День звільнення Снігурівки був найприємніший.

Росіяни нас і зараз обстрілюють, тому я живу одним днем. Важко, і серце болить за Україну, і переживаю за хлопців наших. Чим швидше все це закінчиться, тим краще.