Через війну ми залишили власний будинок, який зараз вже напівзруйнований. Сім'я мешкає окремо, бо чоловік працює у районі активних бойових дій. Я втратила роботу. Дитина - любиму першу вчительку та друзів. Втратили опору стабільного комфортного життя. На деякий час, у березні 2022 р., коли в магазинах не було продуктів харчування, а в аптеках ліків, ми стикнулись з гуманітарною катастрофою.

Дитина була свідком вибухів 24 лютого 2022 р., 27 травня під час виїзду до Запоріжжя на пропускному пункту Василївка, у Дніпрі - влітку 2022 р.

Найважче - це розуміння, що людей, яких знали, більше немає. Важко бачити смерті людей й не мати змоги допомогти.