Дуплій Іван, Вище професійне училище № 17 м. Дніпро

Вчитель, що надихнув на написання есе - Семенюк Альона Ігорівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Війна –  неминучий шлях кожного, хто захищає територію своєї держави від ворожої навали. Це тяжке випробування призводить до кардинальної зміни світогляду: все стає іншим – ти сам, твоє ставлення до життя і до всього, що тебе оточує.

Після того, як я потрапив на фронт, змінилося все: війна почала диктувати свої правила. Мій шлях – особлива сторінка життя, адже я маю честь бути частиною історії своєї країни.

Після завершення школи у 2021 році я був призваний на строкову службу до лав Національної гвардії України, а вже через три місяці – 24 лютого 2022 року – опинився на передовій, у самому пеклі, де отримав позивний «Панда». Мене відправили до Харкова, там ми тримали оборону з моїми побратимами, серед яких був мій друг Карамушка Ілля, пізніше брали участь у боях за Цупівку та Прудянку Дергачівського району, селище міського типу Козача Лопань та митницю Гоповка.

Важкі бої, нерівні сили, поранення – все це стало частиною мого життя, серйозним досвідом, який назавжди залишить слід у моєму серці.

Але попри всі труднощі, я тримався і продовжував боронити свою землю, тому що розумів, що тільки відданість і стійкість кожного з нас може врятувати нашу країну. Війна зіштовхнула мене з різними людьми, я відчував їх біль, пережив разом з ними і миті радості та братерства і моменти розпачу та горя.

Деякі - стали для мене рідними душами, розповіді про те, що вони бачили, неможливо забути...

Коли ми звільняли селища, із сховищ виходили люди і йшли до нас зі сльозами на очах, розуміючи, що тепер вони та їх родини у безпеці. Заспокоювали бабусю Галину Дмитрівну з онуками Андрійком та Алінкою, намагалися полегшити їх страждання від пережитих подій. Особисто для мене важливим моментом, який розділив моє світосприйняття на «до» та «після», стало те, що я побачив в очах дітей, звільняючи селища,- страх, біль і  радість, переплетені між собою.

Щастя визволення поєдналося з жахом, який назавжди залишить слід в їх серцях,  і ми теж не могли стримати сліз.  Я усвідомив для себе, яке вагоме значення має підтримка моїх батьків.

3 січня 2023 року я був направлений на захист міста Бахмут. Сили були нерівні, але ми трималися. Рятуючи побратимів, серед яких були і 200-ті, і 300-ті, я усвідомив, що життя неймовірно крихке. Був поранений, отримав нагороду «Захисник Вітчизни». Після лікування та реабілітації обороняв важливі державні об’єкти, через рік продовжив службу у роті мобільних вогневих груп для ураження повітряних цілей.

За збитий дрон типу «шахед» отримав нагороду «Золотий хрест». Після завершення служби повернувся до цивільного життя.

Для мене ця війна є третьою світовою, війною вільного світу проти кривавої диктатури. Повернувшись з фронту, я відчуваю набуття важливого та водночас важкого життєвого досвіду, не підвладного обставинам, який призвів до зміни власної життєвої та громадянської позиції.

Я прийшов до висновку, що людина, яка бачила війну на власні очі та брала участь у військових діях, більше ніколи не зможе дивитися на світ, як раніше, завжди відчуваючи духовний конфлікт, розуміючи цінність життя.

Тому після повернення з фронту  серйозно розмірковував про своє майбутнє. Я  шукав фах, обравши який, зможу допомагати у відбудові зруйнованої Батьківщини, і врешті-решт зупинився на професії електрогазозварника, оскільки вирішив піти шляхом свого батька Василя Івановича Дуплія.

Мій шлях тернистий: ці 1000 днів війни почалися з розбитих мрій і зруйнованих планів, але ми не здалися, збагнувши свою місію - боротися, відвойовувати нашу землю  і бути потрібним тут і зараз.

Мій шлях спрямований на розвиток власних духовних цінностей та майбутнього моєї країни. Також важливе значення для мене має патріотичне виховання майбутнього покоління, збереження національної пам’яті. Я маю надію, що моя Україна розквітне, ми знову побачимо гарні, вже відбудовані міста та щасливий блиск в очах дітей.

Я бачу вільну, сильну та квітучу Україну, країну, яка пройшла важкий шлях боротьби та змогла вибратися з пекла і зберегти свою незалежність.