Перші три місяці війни будівля київського ліцею №30 була другим місцем проживання для керівника закладу Володимира Мельниченко. Ледве він почув обстріли та дізнався про початок повномасштабної війни — одразу приїхав на роботу. Вже о 7 ранку побачив, що мешканці мікрорайону йдуть до школи цілими сім’ями. Довелося відразу перелаштувати режим роботи навчального закладу на режим роботи об'єкта цивільного захисту. На щастя, у підвальних приміщеннях школи були облаштовані місця. 

Тоді педагогічний колектив ще не знав: наскільки довго буде тривати такий режим роботи та яку кількість людей треба буде прийняти. А кількість іноді доходила до понад півтисячі осіб! Розподіляли гуманітарну допомогу, що надходила до ліцею, який на тривалий час став надійним прихистком для багатьох жителів району.

«Люди, які перебували в укриттях, казали, що цю допомогу давайте насамперед літнім людям та дітям, а далі вже, що буде лишатися, то вони будуть використовувати», – каже співрозмовник.  У березні 2022 року вчителі ліцею стали проводили уроки онлайн. Найболючішим було питання від учнів: "Коли ж закінчиться війна?". Є втрати серед випускників: вони загинули, захищаючи країну. 

Діти, які зростають в умовах війни, навчилися краще адаптуватися до будь-яких викликів. «А самі школи стали не лише закладами, де дітям дають знання, а ще й осередками соціального і громадського єднання людей», – вважає Володимир Мельниченко.