Була дома й збиралась на роботу, почався гул. Шокував особистий страх, який я не опанувала ще. Все життя прожити без війни, а тут таке. Ми нервували, зрозуміли, що таке родина, що таке дружні сусідів. Я тряслась від жаху, а донька виявилась сильнішою за мене і заспокоювала мене, це приємно. Зараз не працюю, онуку дома одну полишати не хочу. Я від жаху виросла чашку з кавою, але її вже нема, в потребі досі стоять ікони та лом з лопатою.