Мені 29 років. Війна мене застала в місті Охтирка. Сумбурним був перший день, а потім зайшли війська і почалися постріли.

У нас місто було не окуповане, але було також важко. Зникало світло, обстріли були дуже сильні. Тепло зникало, на початку війни було дуже холодно. 

ТЕС розбили восьмого березня, обстріляли дитячий садок, а він - поруч від нас. Там загинули люди.

Найбільше шокувала смерть дітей. 

Частина людей виїжджали, але вже повернулися. Роботи немає, я отримую пенсію з інвалідності. Якось справляюсь.

Важко сказати, коли скінчиться ця війна. Можливо, завтра, а можливо - через роки.