«Останнім часом дуже почали стріляти, і стало дуже страшно за дітей»

«У 2014-му році мало не загинули із сином», - згадує Галина Панченко із Дружківки. Під час війни сім'я жінки жила у Торецьку, на лінії розмежування. Під час військових дій вона втратила батька, у якого трапився серцевий напад, після обстрілу. Галина працювала у школі та після обстрілу, у 2014 році, їй доводилося прибирати та відновлювати навчальний заклад. Від постійних обстрілів, боязні за дітей, дитячих сліз та істерик, сім'я вирішила виїхати з рідного міста. Зараз винаймають будинок у Дружківці, але каже, що все-таки дуже тягне додому. Через закриті дороги, у жінки немає можливості поїхати до Донецька, де живуть друзі та близькі. Великою підтримкою для жінки була гуманітарна допомога від благодійників. Вона мріє, щоб швидше настав мир, і можна було повернутися до рідного дому.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/