Лідія Іванівна під час війни поховала сина і не може бачитися з онуками, які мешкають на іншому боці. Війна почалася зненацька, розповідає жінка, місцеві жителі сподівалися, що день-два і все це припиниться.
Довелося сидіти у підвалах під час обстрілів. Сильно бомбардували, снаряди літали і дуже страшно було, каже Лідія Іванівна. Їй хочеться забути бомбардування та стрілянину.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.