Історії, які ви нам довірили

меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

До всіх історій
Валентина Дмитрівна Коваленко

«У підвал я не ховалася, там страшніше»

переглядів: 456

Від обстрілу Валентина Коваленко ховалась за товстими мурами свого будинку. Їй було спокійніше, коли бачила, куди летять снаряди. Тепер, почувши віддалені постріли, вона заспокоює себе думками про навчання.

Пам'ятаю, як першого дня в нас над селом снаряди летіли. Я під стіною в хаті сиділа, бо товста стіна. От і думала, може, не проб'є. У підвал я не ховалася, там страшніше. А так мені все було видно, куди летить. Вийду на подвір'я, а вони свистять, летять. Якщо зовсім близько, кину під стінку подушку і не піднімаюся, поки йде бомбардування. У нас тут недалеко, метрів п'ятсот, розбомбили хату. Снаряди летіли до городів.

Зараз може десь гримнути щось. Я так гадаю, може, молодь навчають. Нині ж беруть до армії. У мене немає побоювання, тому що думаю, що це все, як гра чи вчення якісь.

Рінат Ахметов допомагав нам продуктами. Ми отримували консерви, тушонку, цукор, макарони, борошно. Багато було всього, це гаразд. Це ж допомога! І потім ще норвезьку допомогу давали грошима і ще якась організація давала мені ліки.

Мрію не хворіти, бо дуже хочеться жити. Ну, щоб мир був і життя в достатку.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/

Rinat Akhmetov Foundation Civilian Voices Museum
Петрівка 2014 2021 Текст Історії мирних пенсіонери 2014 обстріли безпека та життєзабезпечення здоров'я літні люди (60+) перший день війни їжа
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій