На світанку 24 лютого їх розбудив дзвінок бабусі: «Їдуть танки». Батько, військовий, зібрався по тривозі, а мати почала телефонувати рідним. У домі швидко зібрали тривожну валізу. Згодом мати Нелі та Лілії домовилася зі знайомими про підвал, де можна було б перечекати небезпеку. Так сестри провели десять днів. Та коли обстріли посилилися — родина зібрала речі. До їхнього двору під’їхали волонтери — саме вони вивезли дітей і матір. Стіни будинку, де мешкала родина, врятував ліс. Уламки від снарядів  влетіли у сосни.

Неля та Лілія беруть участь у зборах і благодійних ярмарках. Вони мріють реалізувати себе: одна пише есе про війну, інша займається фотографією.