Тетяна — керівниця спеціальної школи для дітей з особливими освітніми потребами. Уже 28 років вона поруч з тими, хто потребує найбільшої уваги, терпіння і любові. Але коли почалася війна, ця відповідальність перетворилася на справжній виклик - вберегти дітей, організувати евакуацію, допомогти їм возз'єднатися з батьками. Війна згуртувала село: жінки готували їжу для військових, допомагали переселенцям, чоловіки організовували оборону. Тетяна згадує це без пафосу, але з гідністю — бо саме на таких вчинках тримається країна. Її мрія — щоб чоловіки повернулися в родини, щоб діти знову сміялися без страху, і щоб школа стала не прихистком у небезпеці, а простором для спокійного дитинства.