У ніч на 24 лютого Валерію наснилася війна. А вже за кілька годин сон став страшною реальністю, в якій потрібно було діяти. Разом з сусідами Валерій облаштував укриття, де в тісноті, тривозі та під вибухами народилося щось несподіване: ідея молодіжного театру. Щоб відволікти дітей від жаху, Валерій почав читати їм казки. Згодом — разом з іншими дорослими — почав ставити міні-вистави. Цей досвід дав усвідомлення – людям потрібен перепочинок від страшної реальності війни – і став точкою відліку для створення Київського камерного театру молоді Art Line. Сьогодні це творчий простір, де грають студенти театральних вишів, а кожна вистава — безкоштовна, відкрита і щира. Та найголовніше – дає надію та віру – у життя, яке триває.