Наталя Георгіївна вивезла дитину з окупації, щоб у неї була можливість вчитись в українській школі

Ми з одинадцятирічною дитиною проживали в місті Мелітополь. Коли його взяли в окупацію, неможливо було там знаходитися. Ми і так прожили три місяці в окупації. Не було продуктів, нічого не завозилося. Грошей не було, роботи також не було.

Ми з дитиною сиділи в підвалі вже в перший день і боялися вийти, тому що було страшно, і сильно бомбили Мелітополь.

Дитині потрібно було вчитися в українській школі, а не в російській. Ми виїхали раніше, ніж школа почалася. Але зараз там заставляють дітей ходити в їхню школу.

Ми виїжджали цілу добу з перевізниками до Запоріжжя. Не було грошей виїхати - було дуже дорого платити перевізникам. Мені батьки дали грошей, а самі залишились у Мелітополі.

У Запоріжжі ми квартиру орендуємо. Тут нам допомогли, це дуже приємно. Я не працюю, бо не можу залишити дитину одну.

Я думаю, коли звільнять наші всі території, тоді війна скінчиться - тільки так.