Після початку війни я опинилась в окупації. Під обстрілами я з чоловіком-інвалідом сиділа в погребі. Я боялась вийти на вулицю. У селі не було світла, води й газу. Було дуже холодно. Опалювати будинок було нічим, дров у нас не було. Я чекала, що все закінчиться, тому не виїжджала. Коли виживати стало нестерпно, я вирішила виїжджати. 

Найбільше мене шокувало, що наші сусіди так з нами вчинили. 

Я виїхала з чоловіком до Запоріжжя. Зараз тут отримуємо допомогу. У селі залишились мої рідні, там все дуже дорого. Я не можу їм передати ліки. Чекаю на перемогу та повернення додому.