Історії, які ви нам довірили

меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

До всіх історій
Оксана Володимирівна

«В нашому селищі більше половини мирних мешканців загинули»

переглядів: 187

Оксана Володимирівна з родиною виїхала з Гуляйполя, коли вже несила була бігати від обстрілів. Багато знайомих загинули просто під час буденних справ

Ми проживали в місті Гуляйполе. Я працювала медсестрою. 

24 лютого ми зранку прокинулися і пішли на роботу. Перший тиждень бойові дії до нас ще не дійшли. Вже 2 березня були перші прильоти, а зараз від Гуляйполя майже нічого не залишилося. Зрівняли з землею. 

Коли стало нестерпно, ми з чоловіком і мамою переїхали до Запоріжжя. Це було в листопаді.  

Найважче, мабуть, було поїхати з дому. Люди, які поїхали раніше, казали, що дуже хочуть додому. А ми довго були там. А коли виїхали, то ми також зрозуміли, як це важко, коли все чуже. Вдома ж у нас і квартира, і дача, і городик, і садочок. Страшно зараз: чи буде куди повертатися.

Я вирішила виїжджати, коли бігла з роботи і стерла останні штани. Бо, як починається прильот і падаєш на вулиці, то коліна стираєш. Не було ні газу, ні світла, мамі 80 років. Тоді син знайшов квартиру, і ми переїхали.

Медикаменти були, дякуючи волонтерам. Дякуючи громаді, вода була завжди. Воду привозили пожежні машини, і з продуктами громада допомагає, і хліб дають, каші, олію, овочі, миючи засоби. 

Найбільше шокувало, що гинули місцеві жителі. Люди, які просто консервували огірки, або косили траву. І тут – приліт, і все: людей, яких ти знаєш, вже немає. Бабуся бігла до сусідки, впала міна – бабусі відірвало голову. 

Страшне, там все страшне. Більше 60 чоловік мирного населення у нас загинули. Просто підійшов до вікна, просто переходив дорогу. На жаль, так.

Зараз будинок наш в такому стані, що балкон і вікна вилетіли давно, під’їзди побиті, дах пробитий. Взагалі Гуляйполе зруйноване на 80 відсотків. 

В сім’ї всі стали дуже знервовані, але шукаємо золоту середину, шукаємо підходи до всіх, стараємося не лаятися.

Я працюю медичною сестрою. Дякуючи Богу, наша лікарня працює, приймаємо людей і з нашої громади, й інших переселенців.

Хотілося, щоб до літа війна закінчилася. Думаємо, що буде наступ, і ми дочекаємося перемоги.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/

Rinat Akhmetov Foundation Civilian Voices Museum
Гуляйполе 2022 2023 Текст Історії мирних жінки чоловіки пенсіонери переїзд зруйновано або пошкоджено житло психологічні травми обстріли втрата близьких безпека та життєзабезпечення вода здоров'я житло літні люди (60+) внутрішньо переміщені особи перший день війни їжа
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій