Бобровник Тетяна, 9 клас
Дівичківський ліцей Дівичківської сільської ради
Вчитель, що надихнув на написання есе: Демчук Тетяна Іванівна

Моя Україна Майбутнього

Ми кожного дня задумуємося про те, якою буде наша ненька Україна після перемоги. Яким буде наше життя?

Моя рідна Україна зараз переживає дуже важкі часи. Але я, як справжня українка і патріот своєї держави, вірю, що наш народ здолає усілякі негаразди. В майбутньому хочу докласти зусиль, щоб моя Батьківщина посіла гідне місце серед інших країн світу. Зараз навчаюся в 9 класі, слідкую за новинами, цікавлюсь історією, хочу здобути медичну освіту і бути корисною суспільству. Ситуація не зможе покращитися, якщо люди сидітимуть склавши руки. Потрібно працювати і щось змінювати!

На сьогоднішній день освіта доступна кожній дитині, було б бажання навчатися, не дивлячись на те, де ти проживаєш. Я вірю, що нова Україна зможе забезпечити молодь, підготувати відмінних фахівців.

Омріяна Україна захистить кожного свого громадянина. Медична допомога надаватиметься якісно, швидко і безкоштовно, а спеціалісти, які любитимуть роботу, зроблять все необхідне для цього. У нас буде багато талановитих, найкращих фахівців. Я б хотіла, щоб мої мрії здійснилися якомога швидше.

В майбутньому моя країна ще більше шануватиме свої традиції, історію, мову та культуру. Як говорить моя бабуся, що без минулого майбутнього не буває.

Я хочу, щоб усі музеї, історичні пам’ятки, які зараз перебувають в надзвичайно занедбаному стані, знову відродили, щоб вони приносили користь. На мою думку, потрібно берегти природу і боротися зі знищенням зелених насаджень. Як цікаво доторкнутися до історії рідної землі, зрозуміти її, вшанувати предків, тих людей, завдяки яким ти живеш.

Країну будують її громадяни. Я не хочу більше бачити жорстокість та байдужість у їх очах. Кожен з них буде зацікавлений у тому, щоб стати кращим. Адже ми будуємо нове майбутнє не тільки для себе, а й для наших дітей та онуків. Ми поважатимемо навколишній світ, людей, які знаходяться поруч. Давайте шанувати батьків, ніколи не залишайте їх напризволяще, вони так потребують нашої допомоги. Старі люди, маленькі діти повинні жити у сім’ях.

В моїх мріях – наша країна процвітає. Ті, хто вправно працюють, досягають цілей, приносять користь власній державі, отримують гідні умови праці. Свідомі українці повертаються додому з-за кордону, щоб відбудувати державу, у якій потім зможуть дозволити собі гарний відпочинок, гідний рівень життя. Діти з задоволенням відвідуватимуть школу майбутнього, любитимуть та поважатимуть учителя. Я вірю, що саме так і буде. Наша Україна розквітне. Наш народ збудує краще майбутнє, в якому не буде кровопролиття. Тому ми маємо обв’язково дійти до найвищої мети – вільної, безтурботної Батьківщини.