Народилася я в 1952 році на Вінниччині, а проживаю в Чугуєві. Працювала на топливній апаратурі. Вийшла на пенсію, чоловік помер, проживаю сама, є донька.

24 лютого вдома спали, почули вибухи і побігли в підвал.

В мене ноги не ходять, тікати важко і страшно. Голоду ми не відчували - нам допомагають слава Богу, а страх, звісно, великий.

Шокує, що люди помирають молоді і старі.

Ми самі наймали перевізника, платили і виїжджали до Полтави. Спочатку дуже дорого було. Ми і котика свого з собою забрали. Ближче нам до Полтави, можемо в любу хвилину повернутися за речами, подивитися за житлом.

На жаль, щось не схоже на те, скоро війна закінчиться. Але хочеться вірити в краще - що все буде добре.