Ольга Лисюк долучилася до волонтерської роботи в Баранівці у 76 років. Прийшла сама — не з обов’язку, а з внутрішньої потреби бути корисною. У майстерні «Зігрій захисника» разом з іншими жінками плете сітки, береться за будь-яку волонтерську роботу. Пані Ольга втратила двох сусідів — молодих чоловіків, які мешкали поруч. Найважче для неї: це проводжати загиблих в останню путь. Усе, що робить руками в майстерні, є відповіддю на біль, який не зникає. У майстерні всі тримаються разом — через спільну справу, ритм рук і розмов. Та між роботою звучить одна тиха мрія: після перемоги зібратись тут знову, не для фронтових потреб, а щоб творити замість сіток — оригамі.