Війна повністю змінила наше життя. 

Тато на війні, а ми з дітками змушені були залишити рідний дім.

Перший день війни був стресовим. Розбудила дитину о 4 годині ранку. Потрібно було бігти в підвал ховатися. До останнього моменту не вірилося, що війна почнеться, але вибухи за вікном вернули до реальності.

Найстрашнішим моментом для нас було коли ми з донечкою сиділи в підвалі, а над будинком розірвався снаряд і осколки били по криші.

На жаль, не обійшлося без психологічних проблем. Водила дитину на консультації до психолога.

В магазині не було навіть хліба. Справлялися як могли. Була мука в запасі, то пекла якісь смаколики.

Як артефакт у нас є медалі, якими нагороджений наш тато. Але це не для музею. Це для нашої родини)