Ми втратили геть усе. Перший день війни для нас був як страшний сон. Ми його зустріли під гуркіт їхавших і стрілявших танків і БТР.

Син спочатку не поняв, що почалась війна, поки ввечері не вломились із автоматами до нас додому.

2 роки окупації були страшними. Кожний день приходили із автоматами і робили обиск. В перший же день як вони зайшли до нас, на Лівобережжя Херсонської області, ці нелюди украли геть усі продукти. 

Дитина місяць дуже просила солодкого чаю. А цукру не було. Бо ці нелюди забрали геть усе.

Ми коли виїжджали за нами розбомбили багато машин. Наша машина від волги летіла в воздусі десь метр висоти, а по бокам дороги лежали міни. 

Мій син не розмовляв півтора місяці. Це було дуже страшно.