Я сам з Бахмуту. До війни все було добре, жили гарно, сім’я. Як почало гуркотіти, нам люди сказали, що почалася війна. Ми були в шоці, не могли подумати, що таке може статися. Надіялись, що наші війська відіб’ють це все.

А потім над нами почало літати. Спершу прилетіло у військову частину - там недалеко була квартира сина, і там все розбило. Тоді ми зрозуміли, що потрібно тікати, і виїхали.

Дуже багато людей на той момент виїжджало, їхали дуже довго, черги. А потім ще гірше стало, ще більше народу почало виїжджати. Тяжко: все рідне там залишилося

Ми приїхали на Полтавщину - нас одразу поставили на облік і видали гуманітарну допомогу, воду, їжу. Люди допомогли знайти тут хатинку. В Миргороді є діаспора Бахмуту, і там ми отримували допомогу від Фонду Ріната Ахметова, так що в цьому плані все добре.

Наше місто повністю розбите, все згоріло. Поки будемо надіятися, що все ж таки місто відбудують. Їхати туди нічого, бо там все заміновано, багато боєприпасів розкидано. Можливо, Європа допоможе відбудувати наші розбиті міста.

Земля Полтавщини нас прийняла, тут люди добрі. Так що я думаю, в Україні буде все добре, і ми розіб’ємо цього ворога.