Я їхала на роботу, і в дорозі дізналася, що почалася війна. В дім моєї сестри влучила ракета, і я не знала, жива вона чи ні.

У березні 2022 року не було ніде їжі, і ми декілька днів сиділи голодні. Потім нам допомогли добрі люди.

З сім’єю живемо разом, але змушені були виїжджати на деякий час і жити окремо.

Мене зворушило те, що у нас на Україні є небайдужі люди до чужого горя.

У мене залишились уламки снарядів, коли нас бомбили. Вони нагадують про страшні події…