До війни дуже гарно ми жили. Мені 59 років, я президент більярдного спорту міста Краматорськ, у мене багато людей тренувалися. Змагання у мене були гарні, з багатьох міст приїжджали на змагання, життя було добре. А після 24 лютого все воно стало і стоїть. 

Ми вночі спали, а в чотири ранку почули три прильоти біля аеродрому. Було дуже чутно - ми так і зрозуміли, що почалося вторгнення на нашу землю. З Краматорську я не виїхав. В мене старенька мама, теща. Я за ними приглядаю, ми з ними отримуємо допомогу від Фонду Ріната Ахметова. Так і виживаємо.

Шокувало горе, яке твориться у наших містах. В Зеленогірську, в Бахмуті, в Краматорську скільки прильотів, багато чого понівечено, багато людських сліз, дуже неприємно, що у нас таке відбувається.

Немає роботи, немає доходу. Все мирне життя закінчилося, і все перевернулося з ніг на голову. 

Зараз будемо оформлювати субсидію на тещу. Будемо отримувати два куби дров. Будемо оформлювати якусь допомогу, щоб якось жити далі. Дякую Фонду Ріната Ахметова, що допомагаєте виживати людям в скрутний час. Люди зараз без роботи, без нічого, і ваш фонд допомагає хоч з голоду не пропасти.