Найстрашніше для Станіслава і його жінки – життя в окупації. Без виїзду, без магазинів, із щоденними обшуками і приниженнями

Моє село Золота Балка окуповане  з перших днів. 2 жовтня 2022 року нас звільнили, після цього ми опинились в зоні обстрілу в п’яти кілометрах від окупантів - через Дніпро. Ми виїхали. З тисячі мешканців у селі залишилось двісті чоловік. 

Я особисто виїхав, тому що там цілодобово стріляли: дрони, артилерія. Половина будинків розбита в селі, два роки - без світла. Зв'язок ледве ловить, інтернету немає. 

Три дні назад вишку Київстара повністю завалили – пряме влучання. Вся інфраструктура в селі розбита: лікарня, школа, Будинок культури, церква. 

Ситуація дуже складна - село під обстрілом без нічого. Ми п’ять місяців були в окупації, село було оточене п’ятьма постами. Нікого не випускали, ми були без ліків, без води, без нічого. Виживали незрозуміло як, один одному допомагали. 

Шокувало нелюдське відношення окупантів. З автоматами обшукували і росіяни, і буряти. Заходили в будинки і переривали все, навіть жіночу білизну. Не зважали, що потрібно комусь виїхати - хворий ти, чи не хворий - не випускали з села. Ми крайнє село, яке було окуповане. Хлопців, які були в селі в той час, автоматами тикали. Вишукували будь-яку українську символіку. Забирали телефони і не повертали. У мого зятя забрали телефон, бо знайшли фотографії, і не повернули. Зять потім відслідкував, що той окупант в госпіталі в Донецьку. 

Два роки село без світла. Навчились виживати, хліб пекти. Потім стали виживати за рахунок гуманітарки. Магазини не працюють. Хто спроможний, той генератор купив. Пункт незламності є, але його бомблять. Два тижні назад працівник Пункту незламності отримав травму - поруч бахнуло. Поранення ноги, руки і контузія. 

Пункт незламності міняють, але вони все одно скидають дрони. Останні півроку замучили дронами. Машини заїжджають зранку, коли туман, або ввечері. Тільки де машина їде - відразу дрон. 

За гуманітарну допомогу дякуємо, привозять продукти, засоби гігієни. Людям вбили в голову, що контрнаступ в цьому році. Зараз такий підйом, допомога американська і британська - може, щось прорве трохи. Дуже багато хлопців з нашого села воюють. Троє загиблих тільки з моєї вулиці, а взагалі в усьому населеному пункті шістьох вже поховали. 

У дружини тиск. Вона не спить, тому що тільки ляжеш, як вони починають. Ми виїхали в Зеленодольськ Дніпропетровської області, 60 кілометрів від нас. Тут родичі квартиру нам знайшли. Я тиждень назад їздив додому - там неможливо, там дуже тяжко. Літають, стріляють. Всі люди на городі, а вони кидають бомби.