Історії, які ви нам довірили

меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

До всіх історій
Лідія Дриженко

«2014 року почалася війна – і все пішло прахом»

переглядів: 796

Я з 2007 року проживаю в Горлівці, у селі Зайцеве, безпосередньо в Жованці. Живемо з чоловіком Олександром Іллічем. Пенсіонери.

У серпні 2015 року в нас біля будинку розірвалися два снаряди, вікна вискочили. Чоловік дуже важко це пережив. У нього стався широкий інфаркт, інсульт і параліч лівої сторони. Ми залишалися там жити.

Чоловікові вже 80 років, мені 79. Без підтримки людей нам було б дуже важко, а так усі труднощі з нами розділяють люди. У нас розбите все подвір'я. Літня кухня, три сараї, колодязь, альтанка. Паркана немає зовсім. Залишився в нас льох і гараж з розбитим дахом. У нас на садибі 11 ям від снарядів.

2014 року почалася війна – і все пішло прахом

Я народилася в робітничій сім'ї в селі Зайцеве. Чоловік – теж у робітничій сім'ї Луганська. Після школи працювала два роки на шахті «Комсомолець», закінчила Дніпропетровський інститут залізничного транспорту. Отримала направлення на станцію Горлівка Донецької залізниці, потім – у вантажно-транспортне управління «Артемвугілля». 1993 року пішла на пенсію.

Чоловік закінчив Дніпропетровський гірничий інститут. Викладав у філії Горлівського автодорожнього інституту, працював на шахті «Кочегарка». Пішов на пенсію 1987-го.

Я перенесла кілька операцій, і за порадою лікарів поміняти клімат, ми поїхали в Ізюм Харківської області. Прожили там до 2007 року. Потім переїхали в село Зайцеве, де поховали моїх батьків. Необхідно було доглядати за могилами, а їздити на таку відстань стає важче. У Зайцевому жили мої брати. Але з чотирма братами нам випало жити недовго.

2014 року почалася війна – і все пішло прахом. Один брат помер, іншого забрали діти в Нижньовартовськ, третьому розбили будинок, і йому довелося виїхати до сина в Красний Лиман. Залишилися ми з одним братом.

З 2015 року пішли одні неприємності. У березні чоловікові зробили операцію, вивели катетер; щоб поміняти його, необхідно чоловіка возити до Артемівська. Дякуємо військовим, возили його до Артемівська.

Дякуємо сусідам, нашим волонтерам, вони нам дуже допомагали. Щиро дякуємо Фонду Ріната Ахметова за їхню підтримку й гуманітарну допомогу. Дякуємо вірянам, які приїжджали до нас і привозили допомогу. Дякую волонтерам, які привозили нам продукти й речі. Дякуємо військовим лікарям і медсестрам, які відгукувалися на наше прохання і завжди надавали необхідну медичну допомогу. Дуже ми вдячні волонтерам нашого селища й усім жителям, які завжди нас підтримували й допомагали.

Одного ми бажаємо – щоб настав мир і спокійне життя. І дуже хотілося б, щоб до нас могли приїжджати діти, онуки, племінники та правнуки, які нам могли допомогти. Зараз до нас, у Зайцеве, пускають тільки тих, які тут мають приписку. У нас багато родичів, але приїхати не можуть.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/

Rinat Akhmetov Foundation Civilian Voices Museum
Зайцеве (Горлівка) 2015 Текст Історії мирних
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій