Cоболенкова Софія, 10 клас, Конотопський ліцей №1 Конотопської міської ради Сумської області 

Вчитель, що надихнув на написання есе - Самодай Людмила Анатоліївна 

«1000 днів війни. Мій шлях»

24 лютого 2022 року вранці я з новин дізналася, що розпочалася повномаштабна війна. Ми з мамою не повністю розуміли, що відбувається, адже це було неочікувано для всіх. Невдовзі тато повернувся з роботи, узяв деякі речі та поїхав до військкомату, пообіцявши, що все буде добре... Уже по обіді ми сиділи в підвалі, бо армія країни агресора вдерлася на територію нашого міста. Було дуже страшно та якось боляче, оскільки  ніхто не міг знати, що чекає нас завтра.

Цього жахливого дня в серці кожного українця з новою силою запалало полум’я патріотизму та жаги помсти для вбивць нашого народу. 

У квітні того трагічного року із печаллю в серці ми з мамою  виїхали в Польщу. Навчання спочатку було справжнім випробуванням, адже я не знала мови й не мала знайомих. Але відданість та мужність наших незламних  воїнів мотивували мене долати труднощі. Я хотіла прославляти мою Батьківщину, тому перемагала в різних конкурсах, досягала відмінних успіхів на екзаменах, з гарними результатами закінчила 7 клас та з відзнакою завершила   8 клас.

Упродовж усього часу перебування за кордоном я старанно навчалася та щиро сумувала за домівкою,  рідними та моїм татом, який сміливо боронив Україну від посягань загарбників. І вже пройшло більше року, відколи ми з мамою повернулися у своє місто. 

Війна - це не лише певний етап у політиці або в історії, війна змінила долю кожного українця. Уже майже 3 роки поспіль моя сім'я перебуває в розлуці. Я бачуся з татом один раз на рік, адже мій найрідніший захисник разом зі своїми побратимами бореться за незалежність України. 

Я постійно хвилююсь і відчуваю страх за його життя, але водночас - неймовірно пишаюся ним. 

Я вважаю, що війна - результат поведінки тих нелюдів, для яких тільки багатство й влада мають значення, а зруйновані життя людей - безвартісні. Мені дуже прикро, що ми зростаємо в таких реаліях: навколо панує несправедливість та невиправдана жорстокість. Усі злочини Російської Федерації на теренах незламної України неможливо злічити, а тим паче забути або пробачити.  

Уже ніколи не буде, як колись, але я вірю в те, що після завершення війни стане  краще!

Нарешті всі воїни, наші янголи- охоронці, повернуться у свої домівки, де на них чекають з нетерпінням сім'ї, і ніхто не матиме сумнівів щодо незалежності нашої Батьківщини!