У мене три дочки та син, якому лише чотири місяці. І вже не раз йому загрожувала небезпека. Лежав у колясці під вікном, а звідкись так шандарахнуло, що він аж прокинувся. Після цього сестри не покидають малюка, сидять у кімнаті, де безпечно.
Ми всі в цій кімнаті ховаємося, коли на вулиці чути постріли та вибухи.
Уже четвертий рік мої діти не знають мирного життя. Коли починають стріляти, нічого не хочеться і руки опускаються. Діти практично весь час вдома. На вулицю їх відпускаю тільки за однієї умови: не ходити в посадки, тому що там міни, і на поля.
Обстріли бувають такими сильними, що тремтить земля. По стінах будинку вже біжать тріщини. Влітку зробили ремонт. Почали стріляти – усе треба робити заново.
Нагрівати будинок доводиться дровами, вугілля занадто дороге. Та головне – зігріти та нагодувати чотирьох дітей.
.png "Імена")
