Через війну Катерина не змогла здобути другу вищу освіту. Вона не була в Донецьку вже багато років, і невідомо, коли туди потрапить. Війна наздогнала її навіть у пологовому будинку.

Війна – це катастрофа, яка поглинула весь Донбас, яка не дала людям змоги реалізувати себе. Ця катастрофа зачепила всіх.

У 2014 році я навчалася в Донецьку. Після лекцій пішла чутка, що буде війна. Ніхто не повірив. Ми жартували з однокурсниками, що Донецьк це не зачепить. Потім почалися мітинги, люди почали збиратися на майданах. Я проходила повз і бачила мішки, які валялися в центрі, військових. Було дуже страшно. Батьки тоді заборонили мені їздити до міста. Моє навчання припинилося на четвертому курсі. Війна не дала змоги здобути другу вищу освіту.

Донецьк закритий, і мені боляче, що ти не можеш поїхати до такого прекрасного міста, куди постійно їздив. Він чудовий. Проїжджаючи постійно Мар’їнське коло, дивишся на донецьку трасу, і серце кров’ю обливається.

Відлуння, як вибухали снаряди, я чула вдалині. Навіть і в нас, у Вугледарі були відлуння. Також у Маріуполі у 2016 році я це чула, коли лежала в пологовому будинку. Що тоді трапилося, не знаю, але до нас приходила завідувачка і сказала зібрати свої речі, документи, укутатися ковдрами, і всім пологовим будинком ми спускалися до підвалу.

Коли все це почалося, скрізь на вулиці та в магазинах завжди були чутні розмови про війну, скільки гине безневинних людей і дітей. Це настільки було страшно… Під час розмови починав тремтіти і голос, і руки.

Неусвідомлено, але ти стаєш дорослішим, бо бачиш: це все відбувається насправді. І раптом що – тобі потрібно швидко реагувати. Дорослішаєш одразу.