Малювання стало моєю улюбленою роботою. Уже 8 років я — найщасливіший художник: малюю та продовжую вчитися малювати. Навчалася в художників, за книгами, та найголовніше – малюючи картини. Я засвоїла одне правило: що більше ти малюєш, то більше вчишся.
Люблю багато ходити, прогулянка та поїздка на велосипеді – для мене найкращий відпочинок. Так і знаходжу гарні й цікаві види Донецька. До цього зображувала види Венеції, Санкт-Петербурга й інших міст світу. А потім побачила багато сюжетів і в моєму улюбленому місті, і Донецьк відкрився мені ще з одного свого боку – дуже мальовничого й романтичного.
Коли до міста прийшла війна, я з двома синами – 17-річним Захаром і 10-річним Тимофієм – поїхала до батьків у Сніжне. Незважаючи на важкі часи для сім’ї, я не припиняла малювати, і за цих умов усі картини були життєстверджуючими. Без війни!
Бути художником і жити в Донецьку зараз важко. Це занадто дороге задоволення, і до того ж картини практично не продаються. Дуже подорожчали фарби, полотно, та все необхідне дуже важко купити, навіть маючи на це кошти. Замовляють в Інтернету картини із зображенням Донецька люди, які виїхали в інші міста й країни. Мої картини для них – частинка батьківщини, нагадування про життя до війни.
.png "Імена")
