До війни у рідному місті я був фахівцем у галузі економіки на одному з металургійних підприємств. Коли в шахтарській столиці почалася «зміна влади», залишатися в цьому хаосі в мене не було жодного бажання, і я в кінці червня 2014 переїхав до Києва.

Думав, їду на один місяць, доки ситуація в місті не стабілізується – на підприємстві співробітникам дозволяли йти у відпустку не за графіком. Коли відпустка закінчилася, а ситуація в Донецьку тільки загострювалася, я вирішив звільнитися.

Почалися пошуки роботи, розсилка резюме, співбесіди. У своїй новій роботі я хотів уникнути рутинності, графіка «від дзвінка до дзвінка», як це було на підприємстві в Донецьку. Захотілося стати першовідкривачем і знайти роботу своєї мрії.

Свого часу я працював із дітьми – організовував курси іноземних мов. Ось і тепер зробив ставку на роботу з підростаючим поколінням.

У кінці серпня 2015 року я втілив свою задумку в реальність – у Національному музеї народної архітектури та побуту України в Пирогово відкрив Labirudza. Це — лабіринт із кукурудзи під відкритим небом, усередині якого на відвідувачів чекають таємничі сюрпризи й розваги,  мимохідь діти зустрічають живих кроликів, маленького поні, кіз або лялькове опудало.

Орання поля, посів кукурудзи, обробка землі, прополка – все доводилося робити самому та за свої ж кошти (вже на етапі реалізації я пошкодував, що не взяв участі в грантах). Допомагали мені втілювати мрію в реальність друзі та знайомі. У планах – охопити значно більшу територію й відкрити такий лабіринт для дорослих.