Після виходу на пенсію Валентина з чоловіком оселилися у батьківській хаті в Чайківці. Початок повномасштабної війни застав родину тут, і майже одразу Валентина долучилася до місцевого волонтерського осередку — плете маскувальні сітки разом із іншими. Робота не зупиняється навіть взимку: у приміщенні встановили буржуйку, і плетіння триває, попри холод. 

За кілька місяців до цього інтерв’ю над домом пані Валентини збили “шахед”. Уламки впали поруч с житлом. Вибуховою хвилею винесло вікна, по стінах пішли тріщини, а саму жінку скинуло з ліжка. Це була ніч, яку вона запам’ятає надовго.

У центрі, де вона працює, панує згуртованість і відчуття важливої місії. Маскувальні сітки, які вони створюють, регулярно потрапляють на передову, а військові передають слова подяки. Валентина вважає, що кожен має включатися в спільну справу, і запевняє: допомагатиме доти, доки буде потрібно.