Людмила Михайленко, староста села Чайківка на Житомирщині, розповідає, як із перших днів повномасштабного вторгнення їх громада стала тилом для фронту та тимчасовим прихистком для сотень переселенців. У лютому та березні 2022 року тут надавали прихисток сотням біженців. Це були переважно жителі Київщини та Донеччини, зокрема — мешканці Бучі, Ірпеня, Демидова, Іванкова, Макарівського району.

Людмила згадує, як у найгарячіші тижні зверталася до односельців: просила надати вільні будинки. Люди погоджувались одразу. Окрема хвиля прибулих — із села Ніжиловичі, яке постраждало від влучань: десятки будинків згоріли менш ніж за пів години. Приїхали 50 людей — на 500 місцевих жителів. Їх розмістили по хатах, допомогли з одягом, їжею, опаленням. Серед них — літні люди, багатодітні родини, самотні жінки. 

З осені 2022 року до Чайківки почали прибувати і переселенці з Півдня. Херсонці приїжджали родинами — хто з трьома, хто з п’ятьма дітьми. У громаді постійно мешкає близько півсотні переселенців. Вони працюють, беруть участь у житті села, долучаються до волонтерства, діти ходять до школи. Усі стали частиною нового, зшитого з тепла й підтримки, спільного дому.