Мене якраз перед війною привезли з лікарні - у мене був інсульт. Я це добре запам'ятала. А загалом у мене ще голова погано думала тоді. Онучка на роботу збиралась, і їй по телефону сказали, що почали обстрілювати Кульбакине, тому не треба їхати на роботу, бо почалась війна. Зараз і дочка, і онучка сидять без роботи. Ми всі сидимо вдома. Скоріше б ця війна закінчувалась! 

Купляла мені внучка ліки, а продукти нам давали у пайках. Дякуємо, що їх давали. Вода у нас була. Тут колодязь недалеко, і можна там брати воду. Нам Червоний Хрест став допомагати: пральний порошок дали нам і все, що потрібно. Автобуси не їздили, тому ми дуже вдячні, що нам допомогу давали хоч трішки. Дров дали, бо в нас немає газу. 

Боялася за правнучку, за внуків. Якось так бахнуло, що в нас і плиту розірвало. Було жахливо. За своє життя я не боялась, я боялась за дітей. Бо тут стріляли, і в річку падали ракети. 

У нас тут стояло стільки машин військових! Я, поки могла, нашим хлопцям борщ варила. Вони давали мені продукти. Я їм і пиріжки пекла. Вони мені дуже дякували. Ми боялись через те, що у нас тут дуже багато було наших військових. Переживали, щоб не кинули в нас ракету. 

Через дві хати упала ракета, але вона не вибухнула, і це добре. Лише в сараї у нас дах зірвало і вікна побило, двері повибивало. А в хаті тільки стіни полопалися – і все. Я за своє життя не боялась, а за дітей боялась. У мене 11 онуків. Зять воює, йому 54 роки. Якби вже закінчилась ця війна! Я би краще хліб із сіллю їла, тільки б війна закінчилась.

Я бажаю, щоб скоріше корупція закінчилась і щоб не крали, тоді, може, і війна скоріше закінчиться. Може, дасть Бог, і діти повернуться. Якби вже закінчилась ця війна і Бог дав нам миру!

Мрію, щоб мир був на світі і люди були добріші. Щоб хоч трішки перед смертю пожити нормально. Мрію, щоб діти були щасливі, і взагалі всі люди. Щоб уся Україна була мирна та добра, щоб жили ми трішки краще, і здоров'я у людей було.