Кобець Софія, 11 клас
Біленський ліцей
Вчитель, що надихнув на написання есе: Савсюк Ірина Володимирівна

Моя Україна майбутнього

Моя рідна, до болю знайома країна, в якій кожен подих вітру озивається щемом серця. Тут я виросталая: серед кохання лісів та полів, які своєю мальовничістю формували в мені міцну українську душу. Мамина колискова та світанкові співи солов’я проросли в мені зерням любові до рідної пісні. Різдвяні колядки та щедрівки виплекали любов до традицій, а запашні паляниці, з ще гарячим від печі борщем, назавжди залишаться моїми улюбленими серед усіх делікатесів світу. Як я пишаюся тим, що я українка, і як сильно жадаю швидшої перемоги. Я боюся уявляти скільки ще життів повинні принести в жертву українці заради того, аби бути вільними від рашистів, які окупували нашу з вами Батьківщину. Але, водночас, з трепетом я мрію про той день, коли ж нарешті залунає те таке довгоочікуване: « МИ ПЕРЕМОГЛИ!» .

Знаючи теперішню ситуацію в Україні багато хто боїться заглядати у майбутнє, адже ніхто не може бути до кінця впевненим чи взагалі є у цієї країни майбутнє. Але, навіть, у найчорніші дні, коли все вже здавалося б втрачене, я твердо вірила у світлий світанок долі українців. В моїй уяві Україна в майбутньому – це одна з провідних країн світу, яка змогла повернути свої території до меж, які було визначено ще у 1991.

Чесно кажучи, не розумію людей, які приїхавши з заробітків з Польщі чи Німеччини, починають жалітися на те, що у нас погані дороги, низькі зарплати, погана якість виробництва і так далі… А ви ніколи не замислювалися чому так? Чому якість життя в тій самій Польщі чи Німеччині вища, ніж в Україні ? Можливо, так відбувається тому, що населення тих країн, замість того аби шукати кращої долі за кордоном піднімали на ноги економіку власних країн. Я дуже хочу відвідати Польщу, але лише з туристичною метою. Чудово, що ми маємо з чим порівнювати, але погано те, що ми, в цьому випадку, перебуваєм на нижчому рівні. Тому, якби мене запитали: « Якою я бачу Україну в майбутньому?» Я б впевнено відповіла: «Країною, в яку хочуть повертатися, і на яку хочуть рівнятися!» Зрозуміло, що цього всього ми з вами не досягнемо допоки не буде миру, адже як тільки російські ракети перестануть руйнувати мирне небо над нами сотнями людських смертей - Україна стане на шлях відновлення, який приведе до надзвичайного прориву в розвитку.

Курс на Євроінтеграцію, яким Україна твердо курсує ще з 2014 палко припав мені до душі. Я щиро радію, дивлячись на те, як ми відходимо від пострадянських звичок та принципів, які глибоко вкорінені в свідомості наших батьків, і які, на превеликий жаль, прищеплювали нам з самого дитинства, адже вони руйнують нашу національну свідомість і змушують відчувати провину за розрив дружніх зв’язків, з так званими, братніми народами.

Проте, мене дуже розчаровує те, що прагнучи зробити Україну сучасною, відповідною до ЄВРОПЕЙСЬКИХ стандартів, вони роблять її повністю антирелігійною. Моя душа прагне свободи вибору віросповідань, і тому в майбутньому, я хочу бачити нашу країну вільною від будь - яких стандартів, де кожна людина має право обирати власну віру, відповідно до власних переконань.

Шановні громадяни - українці, я закликаю кожного з вас почати змінювати в першу чергу себе, адже будь - які зміни починаються зсередини, тобто, з нас самих, і лише тоді, коли ви почнете поводити себе як дійсно свідомі громадяни своєї країни, які прагнуть якнайшвидшої перемоги та покращення життя, ви помітите як люди навколо почнуть брати з вас приклад і наслідувати вашу поведінку, тоді на нас чекатимуть разючі зміни. А зараз найменше, що ми можемо зробити заради світлого й щасливого майбутнього - це повністю вбити в собі всю російську субкультуру, бо по інакшому вона вб’є нас, інших варіантів тут немає.

Бережіть себе та Слава Україні! Героям Слава!