Деркач Софія, 15 років, учениця Синявської ЗЗСО, с. Синявка, Чернігівська обл.

Вчителька, що надихнула на написання - Коваленко Анна

Конкурс есе "Війна в долі моєї родини"

Двадцять четвертого лютого я прокинулась в чудовому настрої з наміром йти в школу, але коли в кімнату зайшла мама й повідомила мені про початок війни мій настрій зіпсувався. Я відразу взяла телефон й почала читати новини про наступ російської федерації на Україну. В новинах були подробиці цих жахливих подій.

Через війну в нас відмінили школу, в магазинах дуже швидко почали закінчуватися продукти, але не було можливості, щоб їх завезти через окупацію та воєнні дії в Чернігові.

Я проживаю в селі Синявка Чернігівської області, Корюківського району і нам дуже пощастило, що наше наше село не було окуповане. Але з початку повномасштабної війни в Україні було окуповане село Петрушин Чернігівської області та Чернігівського району, звідти родом моя мама.

Петрушин був окупований місяць, під час окупації в селі не було світла, газу та мережі. Мережа з'явилася, але дуже рідко приблизно раз в тиждень. Спочатку російські окупанти не робили нічого поганого, але але коли в них закінчилися продукти вони почали ходити по людях з автоматами й забирати продукти, за місяць перебування в селі вони з'їли три корови.

Навіть в селі Петрушки знайшлися зрадники, які допомагали окупантам продуктами, та казали їм де, що, та в кого можна вкрасти. Разом з Петрушином були окуповані села, що поблизу такі як: Халявин, Малинівка, Терхівка та Товстоліс. В Халявині є психічна лікарня в якій лежать люди, які й справді потребують допомоги. Під час окупації звичайні люди допомагали лікарні з продуктами, навіть, пацієнти цієї лікарні ввели себе адекватно , вони допомагали готувати та ще яким справами. Неподалік від міста Чернігові за селом Товстоліс під час ведіння воєнних дій було пошкоджено газову трубу й була дуже велика пожежа, яку було видно навіть з Чернігівських вулиць. На щастя Чернігівська газова служба вчасно помітила прорив й перекрила газ в тому місці. Під час окупації ці села не мали доступу, щоб виїхати . Коли наші Українські збройні сили України почали деокуповувати Чернігів вони перейшли на деокупацію цих сіл. Останнім із всіх сіл звільнили Петрушин так як він крайній. Ще російські окупанти займалися мародерством у всіх цих окупованих селах вони починали щось красти, і це не лише продукти, але й техніка.

Із самого початку повномасштабної війни в Україні мене дуже здивувала жорстокість російської федерації вони робили погано українцям й отримували від від цього задоволення. Російська Федерація своєю війною зіпсувала життя багатьом українцям. Але наші українці своїми діями показують, що вони нездоланні, вони не покинуть в біді. Українці допоможуть навіть тваринам вони не залишать в біді жодну живу душу. Українська нація допоможе навіть російським , які самостійно здаються в полон це ще раз вказує про нашу доброту.

Коли прийшла війна в Україну змінилося життя всіх українців, ці події показали хто є хто. У житті кожного з'явилися нові люди, нові знайомі. Хтось переїхав до іншої країни, хтось залишився в Україні й допомогає Збройним Силам. З приходом повномасштабної війни війни ситуація в моїй родині трішки змінилася.

Мої рідні почали більше цінувати проведені разом моменти, зустрічі з друзями тепер відчувається зовсім по іншому. При розмові або при зустрічі з близькою тобі людиною ти почав більше радіти, від звичайних моментів з'являється посмішка.

Через воєнні події ти починаєш спілкування з деякими людьми з чистого аркуша. Деякі люди просто йдуть з твого життя через якісь негаразди. З деякими випадкове знайомство стає для тебе важливим. Ти починаєш цінувати навіть тих людей, з якими мало спілкувався.

Саме для мене початок повномасштабної війни в Україні показав, що не треба боятись починати, шось нове треба діяти. На мою думку війна показала багатьом, що треба йти до своєї мрії, не можна зупинятися, навіть , якщо в тебе, щось не виходить, спробуй ще раз, роби до того часу поки не вийде те, що тобі потрібно. Тому,що час не зупиняється він йде і поки ти сидиш й мрієш про щось інші люди діють й досягають своїх мрій. Саме зараз для мене та багатьох українців мир, це дуже важливо. І саме зараз потрібно втілювати в реальності свої мрії!